У грі беруть участь 20—40 чоловік. Гравці ді¬ляться на дві рівні команди. Одна команда шику¬ється в коло діаметром 3—5 м спиною до центра. Друга команда утворює велике коло із зовніш¬нього боку на відстані 6—8 м від першого, при¬чому гравці стають обличчям до середини. Один з учасників другої команди стає в центр маленького кола. Він є «обложеним».
За сигналом ведучого друга команда намагається звільнити обложеного, перекидаючи йому волей¬больний м'яч. Гравці першої команди всіляко пе¬решкоджають цьому, відбиваючи м'яч назад. (Ло¬вити м'яч і кидати їм забороняється). Гра продо¬вжується до того часу, поки обложений не спіймає м'яча. Після цього команди міняються ролями.
Гра припиняється за бажанням дітей.

На протилежних кінцях майданчика проводять дві лінії.
Учасники гри діляться на дві групи, які стають на зазначених лініях одна проти одної, простяга¬ючи руки вперед. Потім одна група висилає свого гравця до протилежної групи. Він підходить і тричі ударяє по простягнутих руках противників. Після третього удару він біжить до своєї групи, а гравець, на якого прийшовся третій удар, доганяє його. Якщо гравець, що викликав, буде спійма¬ний, він іде в «полон», у противному разі «полоне¬ним» буде викликаний.
Потім викликає друга група, тобто надсилає свого гравця до першої.
Гра триває, поки одна з груп не візьме в «по¬лон» усіх противників.

Гра цікава для дітей 10—13 років.
Для гри береться кольорова хусточка, яка зав'язується вузлом. Учасники гри (20—ЗО чо¬ловік) стають у коло лицем до центра. Один із гравців водить. Він повільно йде по колу. Підій¬шовши до одного з гравців, він доторкається до його плеча хусткою і йде далі, а гравець за ним. Завівши декілька чоловік у коло, ведучий неспо¬дівано кидає хусточку вгору і називає ім'я одно¬го з них, наприклад «Валя!». Названий гравець намагається якомога швидше спіймати хусточку, а решта поспішають утекти на свої місця. Але Валя, спіймавши хусточку, кричить: «Стій!» Хто не встиг добігти до свого місця, повинен присісти. Валя кидає хусточку в його бік; якщо влучить у нього — значить, буде водити цей гравець, не влу¬чить — водить Валя.
Під музику новий ведучий хусточкою запрошує граючих вийти в середину кола, і гра продовжу¬ється.

У грі беруть участь 20—40 чоловік.
Усі учасники поділяються на дві групи. Розбити учасників гри можна за віком, статтю або органі¬зувати гру ланками. Кожна група йде шеренгою, колоною або якимсь іншим способом у будь-якому напрямі під музику, спів або бій барабана. Всі йдуть до того часу, поки ведучий подасть команду «Вгору!» або «Вниз!», після чого всі зупиняються і за командою «Вгору!» піднімають руки вгору, а за командою «Вниз!» присідають, поклавши руки на коліна. Той, хто зробить помилковий рух, — про¬грає. В кінці гри оголошується, яка група зробила більше помилок.
Для того щоб гра проходила жваво, весело і ці¬каво, ведучий, подаючи команду «Вгору!», присі¬дає і навпаки. Цим він вводить в оману неуважних гравців.

Для проведення гри потрібна товста мотузка до¬вжиною 3—4 м, дві кеглі або два городки. На кін¬цях мотузки зав'язують вузли або петлі. Середину мотузки позначають стрічкою або прапорцем. Мотузку кладуть на середину майданчика, а на відстані 8—10 кроків від кінців мотузки ставлять по кеглі (див. рис. 3). Через середину мотузки проводять лінію на землі. Грають дві команди, по 5 чоловік.
Правила гри: перші номери кожної команди стають біля сзоєї кеглі. За командою ведучого вони біжать до кеглі противника, оббігають її і бі¬жать далі до найближчого кінця мотузки. Виграє той, хто раніше смикне за мотузку і перетягне її на свій бік. Якщо гравці схоплять кінці мотузки одночасно, то виграє той, хто перетягне противни¬ка за середню рису. Кожна перемога дає команді одне очко. Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок.
Цю гру можна проводити як змагання між лан¬ками.

Береться мотузочка. Кінці її скріплюються вузлом. Виходить замкнене коло. Учасники гри, 20—ЗО чоловік, стають у коло і обома руками тримаються за мотузку. В середину кола виходять двоє-троє ведучих. Ті, що стоять у середині кола, намагаються примусити своїх противників ви-пустити мотузку, завдання ж противників — ні в якому разі не допустити цього, утримати мотузку. Умови гри такі: ведучі квачать гравців, доторка¬ючись до руки. Покваченим вважається тільки той, кого вдарять по руці, коли він тримається за мотузку. Якщо гравець встиг забрати руки, він продовжує гру.
Поквачені виходять з кола, а ті, що залиши¬лись, пересуваються так, щоб зручніше було тримати мотузку. Гравців стає все менше, і все важче тримати мотузяне коло. Якщо гравці, що залишились, упустять його — виграли ведучі, якщо не упустять — значить у гравців і ведучих сили рівні. Гра починається з початку з новими ведучими.