п/п Організація К-сть дітей Рівень афіляції (страх відторгнення) Ведучий мотив Рівень афіляції (спрямова ність на прийняття) Ведучий мотив
1. ЗОШ № 25 110 20 % 11 50 % 2 2. ЗОШ № 21 84 34 % 4 40 % 3 3. ЗОШ № 5 63 27 % 6 35 % 5 4. ЗОШ № 3 60 40 % 3 40 % 3 5. ЗОШ № 19 54 50 % 1 24 % 6. ЗОШ № 28 12 48 % 2 36 % 4 7. ЗОШ № 20 30 30 % 8 32 % 5 8. ЗОШ № 6 83 27 % 9 13 % 8 9. ЗОШ № 2 24 43 % 12 27 % 6 10. ЗОШ № 9 53 18 % 10 40 % 3 11. ЗОШ № 11 48 25 % 7 40 % 3 12 ЗОШ № 13 40 30 % 5 52 % 1
1. ДСПЦ "Сигнал" 75 86 % 1 24 % 3 2. "Костер" Веретинівка 42 72 % 2 28 % 2 3. "Соколята" 23 64 % 3 36 % 1

       Там, де організація виконує більш глобальні соціальні функції, рівень афіляції стовідсотковий. Там, де обмежується шкільними завданнями, байдужих у ставленні до організації, майже третина. Більш того, в останніх є значна більшість бажаючих належати до організації і цінувати цю належність збираються далеко не всі. Відповідно вплив організації на особистість значно зменшується. Колективістські організації потерпають від своєї кількості членів у якісному плані. Але їх здатність об'єднуватись та зберігати обраний курс вражаюча. Більш того, відзначається конкретна тенденція до розширення принципової бази діяльності колективістських організацій. Високий рівень педагогічної захищеності їх програм, ефективний альтруїзм та комплексний характер напрямків роботи приводить до того,що більшість організацій мають багато спільного. У 1998 році була створена Федерація дитячих організацій України ( ФДО ) , яка відкрита для вступу інших організацій, які розділяють принципові положення Статуту ФДО. Досвід політичного тиску на соціально - психологічні функції громадських організацій виховав стійкій імунітет до всіх видів політичних дій. ФДО оголошує свою відокремленість від будь - яких політичних партій, рухі, тощо. Єдина політика ФДО - це політика захисту прав дитини.
       3.2. Громадські дитячі організації як соціальна форма стосунків суспільства та особистості.      
      Останнім часом, а саме 10-12 років поспіль, поширюється нове для нашого суспільства явище - діяльність дитячих та молодіжних організацій особистісного спрямування. Вони об'єднують дітей, підлітків та молодь із метою виховання якостей яскраво вираженої особистості, яка надіється тільки на себе, готує себе до різноманітних випробувань у житті і тільки тоді вважатиме себе здатною до громадської діяльності, коли зможе протистояти усереднюю чому впливу суспільства, узагальненню за кількістю та якістю своїх можливостей.
      Найбільш повно цю мету виховання втілюють організації скаутського типу. Слово "скаут" англійське й означає "Розвідник". Зародилась ця громадська система виховання в Англії на початку XX століття як спроба модернізувати притаманні англійцям індивідуалізм та консерватизм стосунків із державою. На той час держава проходила важкі випробування як центр останньої світової імперії, над якою ніколи не заходило сонце …
       ( 14.27). Надалі методи індивідуального прогресу особистості, роздільність в організації хлопчиків і дівчаток на певний період їх розвитку, релігійна мораль та елементи воєнізації швидко зробили скаутський рух світовим явищем. Багато країн сприяли розвитку саме цього громадського об'єднання за врахуванням національних та інших особливостей. Було створено світове скаутське бюро, яке успішно діє і наш час. Ось тільки деякі положення світового скаутського руху розроблені в сучасних умовах.
       Скаутський рух означається як "Добровільний неполітичний виховний рух молоді, відкритий для всіх незалежно від походження, раси чи віровизнання, який діє згідно з метою, засадами та методом, розроблених його засновником".
       Із самого початку слід відзначити, що неможливо вмістити всі аспекти скаутського руху в одному формулюванні. Остання фраза наведеного вище означення підкреслює й наголошує той факт, що мета, засади й метод, задумані Робертом Баден - Пауелом, засновником скаутського руху, є складовою частиною означення. У цьому параграфі їх буде розглянуто детальн. Вжиті в означенні ключові слова, що відображають основні характеристики Руху, коротко пояснено нижче.
       Мета руху - головна причина його існування; без мети чи цілей не буває руху. Метою скаутського руху є "сприяти молодим людям у досягненні повного розвитку їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних та духовних потенцій як особистостей, як відповідальних громадян і як членів їхніх місцевих національних та міжнародних спільнот".
       Відповідно до мети скаутський рух формує і свої соціально - психологічні функції у суспільстві. Вони суттєво впливають на виваженість колективістських та особистісних тенденцій у вихованні. Суспільство повинно не тільки дбати про самозбереження, стабілізацію та еволюційний прогресивний розвиток, воно зацікавлено і у протилежному - долати інерцію громадської думки, мати особистості, які рішуче беруть відповідальність на себе, амбіційно ставляться до своїх здібності і можливостей, готові до рішучих змін із мінімальним прогнозом.
       Скаутські організації, за різними несуттєвими розбіжностями, виховують саме таку особистість. Це зовсім не означає ігнорування колективної думки. Скаути - патріоти своєї країни, мають чітке самоврядування, але колектив грає у їх житті допоміжну функцію. Він тільки засіб досягнення більшої мети - самоврядування на рівні, яке потребує суспільство.
       Скаутські організації відносно малочисельні та дуже роздрібнені. На Україні існує декілька "всеукраїнських" об'єднань, які ніяк не можуть домовитись про утворення єдиної організації. Тому на світовому рівні український скаутський рух ще не представлений. Спроби об'єднатися відбуваються щорічно. Але головна розбіжність між "Пластом" та іншими організаціями, наприклад, це розуміння патріотизму, ставлення до релігії, тощо. І все ж скаутський рух надзвичайно привабливий для молоді й дітей. Перш за все, він унікально використовує "прогресивну" педагогіку й психологію. Прогресивну не в розумінні як найкращу, а за опору методів на прогрес, зростання особистості. Тому у скаутів така велика кількість програм, відзнак, нашивок, титулів, звань, тощо. Це дуже подобається дітям і молоді, бо є зовнішньою ознакою досягнень, прогресу кожної особистості.
       У скаутів є ще одна принципова розбіжність , наприклад, із піонерами, у вставлені до колективу. Провідним і найважливішим був і залишається первинний колектив --патруль ( 5 - 8 осіб). Всі заходи проводяться тільки для колективів такого рівня. Тому, наприклад, естафета "Стежина сірого вовка" триває майже весь день, поки кожний патруль не спробує свої можливості й отримує оцінку.
       Принцип індивідуальної відповідальності яскраво ілюструється на такому прикладі: коли до конкретного скаута є зауваження і треба його відповідно покарати, то саме покарання визначається не загальною думкою й голосуванням. Скаути призначають суддю, який вислуховує думку кожного і вже сам приймає рішення, за яке несе особисту відповідальність. Таких випадків у житті скаутів відбувається чимало й завжди відповідальність на себе бере конкретна особа.
       Психологічно це спрямовано на більш уважливе ставлення до будь - якої особистості, до збільшення вимог, перш за все, до самого себе, до чіткого дотримування трьох головних обов'язків скаутів, які незмінні ще з часів засновника скаутського руху - англійця Роберта Баден Пауела.
       Обов'язок перед богом.
       Засада скаутського руху, названа вище "Обов'язок перед богом., означається як "додержання духовних приписів і вірність релігії, яка їх виражає, а відтак - прийняття зобов'язань, що з цього випливають". Слід зазначити, що, на противагу назві, в тексті означення не вживається слово "Бог", із тим, щоб це означення підходило й для тих релігій, які не є монотеїстичними, як, наприклад, індуїзм, чи які не розрізняють Бога - особистості, як буддизм.
       Обов'язок перед іншими.
       Під цим загальним заголовком згруповано кілька основних заповідей Руху, у яких ідеться про відповідальність особи перед суспільством у різних вимірах. Обов'язок перед іншими означається як: "Вірність своїй країні в гармонії зі зміцненням місцевого, національного й міжнародного миру, взаєморозуміння та співпраці".
       Обов'язок перед собою.
       Ця засада, означена як "відповідальність за розвиток власної особистості".Себто скаутизм ґрунтується не тільки на засадах "Обов'язок перед богом" та "Обов'язок перед іншими", а також на принципі, згідно з яким людина має брати на себе відповідальність за розвиток власних здібностей. Це цілком гармонує з виховною метою скаутського руху, призначення якої допомогти юній особистості досягти повного розвитку її потенцій. Цей прогрес іще називають "розкриття" особистості. У цьому сенсі роль Обіцянки й Закону фундаментальна.
       Скаутські організації Європи та Америки дуже пишаються тим, що переважна кількість всесвітньо відомих політичних, громадських діячів пройшли свою часу скаутську школу виховання і залишаються почесними скаутами в організації й надалі. Їх ставлення до цієї форми стосунків організації й суспільства завжди шанобливе та свідоме.
       Р.Блер ( прем'єр Великобританії) "… Мої життєві успіхи та досягнення не були б можливі, якщо у свій час я не пройшов жорстку, але чудову школу скаутингу. Я навчився долати перешкоди, зосереджуючись на своїх можливостях, спираючись на дійсних друзів, які більш стимулювали мене самого."( 13.22).
       Ж.Морельйон ( громадський діяч, Франція). "У душі я й досі скаут, я вдячний тим випробуванням, що зробили мій характер рішучим, активним, впевненим у своїх силах".( 13.21).
       Чи виглядатимуть представники української громадської еліти такими ж вдячними послідовниками скаутингу, залежить від часу. Але безперечно те, що скаутський рух виконує свою соціально - психологічну функцію тривало й результативно.
       На прикладі скаутів можна проілюструвати психологічну складову функцію громадської організації.
       На перших кроках зародження скаутингу в Україні багато хто не розумів роздільного для хлопчиків і дівчаток перебування у двох різних організація : бойскаутів ( для хлопчиків),гьолскаутів ( для дівчаток). Це стосується того віку, коли розведені за фізіологічними темпами розвитку в 10 років хлопчики наздоганяють дівчаток в 14- 16 років. Далі організація працює зі змішаними групами. Сам Баден Пауел пояснював це необхідністю виховувати справжніх чоловіків, не усереднюючи вимоги й форми їх ґатунку з огляду на дівчат : "Уявіть собі, - писав Р.Баден Пауел - що ви розучуєте звичайний танець, в якому є чоловіча і жіноча партії. Ви будете вивчати їх, звичайно, окремо, і тільки потім відбудеться велике поєднання рухів у єдину гармонію танцю". ( 14.81). Враховуючи психологічні особливості дівчат і хлопчиків 10-14 років, скаутська організація, мабуть, єдина, використовує роздільну виховну й організаційну методику.
       В місті Суми скаутське об'єднання виникло в 1994 році. Психологічні спостереження за розвитком дітей і підлітків, які складали її патрулі, дає можливість розглянути дієвість соціально - психологічної функції скаутингу. Ось як виглядають "конфігурації" особистісних характеристик скаутів із п'ятирічним стажем порівняно з новачками, які тільки почали займатися з вересня 2001 року ( вік 13 років).
      
       1. Реальні практичні навички самовиховання.
       2. Підлеглість свідомій дисципліні.
       3. Повага до родини та функціональний зв'язок із нею.
       4. Особисті визначеності потреб та перспектив.
       5. Приватні інтереси та їх задоволення.
       6. Цікавість собою.
       7. Лідерство у стосунках.
       8. Повага до оточуючих, бажання їм допомогти ( емпатія).
       Ми бачимо значне пересування площини уверх за показниками 7,8,1,2.3, які більш характерні для соціально орієнтованої людини. Тобто, організація впливає на особистість надзвичайно цілеспрямовано, "соціалізуючи" її якості.
       3.3.Проблеми суспільства та їх вирішення через соціально - психологічні функції дитячих громадських організацій.
       Ми переконалися, що громадські дитячі організації є часткою суспільства, що потребує уважного до себе ставлення як до місця формування видатного потенціалу майбутніх якісних змін соціальних стосунків, матеріальних можливостей, наукових знань, тощо. Жодна з проблем суспільства не минає цю чутливу та вразливу частку й відголоси цих проблем лунають у далеке майбутнє . "Дитинство тільки здається чудовим казковим світом. Насправді, це місце, де проблеми майбутнього вперше виходять на волю" - писав Б.Спок, видатний американський педагог ( 4.82).
       Які ж проблеми майбутнього вже зараз існують у віковому стані? Світова організація ЮНЕСКО визначила, що їх, принаймі , п`ять (12.8):
       - обмеженість енергетичних ресурсів та ріст населення планети;
       - зруйнована екологія та пошкоджений людський генофонд;
       - кліматичні зміни та очікувані природні катаклізми;
       - національні, етнічні, релігійні конфлікти та тероризм;
       - СНІД та наркотики.
       Важко уявити собі, що жодна з цих проблем не торкнеться дітей у найближчому майбутньому. Важко не зрозумити, що будь - яка соціальна форма об'єднання людства має єдину мету - подолати ці проблеми, бо поруч з кожною з них доля чудової планети, геніальних досягнень науки і мистецтва, доля наших потомків і нащадків.
       Однією з таких соціальних форм об`єднання і є дитячі громадські організації. Вони виконують важливі соціально - психологічні функції, зміст яких можна відтворити у трьох головних діях свідомої людини: захист, подолання, відкриття (4;15) не вдаючись до окремих деталей, можна намалювати достатню оптимістичну картину втілення соціально - психологічних функцій дитячих громадських організацій у кожній проблемі соціального середовища. Їх теж буде п`ять:
       - формування ощадливості та дбайливості у використанні природних ресурсів, зацікавленість у розвитку технологій поведінки в кругооберті речовини в природі, складання оптимального виробничого циклу.
       Вже зараз дитяча організація проводить більш як 30 конкурсів, пов'язаних з цією проблемою. Китаянка Вен Сют Киола (14 років) отримала світову премію ЮНЕСКО за винахід найпростішого пристрою по збереженню води в побуті, а у недавньому минулому саме француз 13 років склав перший проект побудови тунелю під Ламаншем.
       Якщо дитячі організації зроблять цей досвід розповсюдженим, то дорослі, які пройдуть свого часу цей вишкіл, подолають проблему №1.
       Окремо треба зупинитися на тероризмі. Ця проблема вже вибухнула 11 вересня у Нью - Йорку, поховавши не тільки тисячі людей під уламками Торгівельного Центру, але й сподівання мільйонів на те, що це чудовисько колись може бути поборкане. Дитячі громадські організації, здається, безсилі робити те, чим займаються військові, агенти, розвідка та спеціалісти. Але ж вони роблять інше - формують фанатизм, релігійний екстремізм, тощо. Домовленість, про яку вже давно говорить більшість лідерів дитячого руху, повинна відбутися - дитинство повинно бути неконфронтаційним. Дитячі громадські організації можуть внести свій вклад у викорінення такого зла, як ненависть людей до людей, приниження гідності людини, тощо.
       Можна по кожній з проблем знайти відповідну функцію дитячих громадських організацій. Але нас цікавлять більше ті проблеми, як ми можемо вирішити вже зараз і поруч. Повертаючись до Хартії прав дитини, ми констатуємо, що громадські дитячі організації можуть стати соціальною формою захисту прав дитини у всіх напрямках. Вони виховують ті якості майбутнього громадянина, які дають впевненість, що майбутнє дійсно може статися й бути гідним людства.
       IV. Висновки.
       Демократизація й гуманізація громадського життя, яке відбулося за часи незалежності в Україні, поставила на порядок денний питання про місце та значення діяльності громадських дитячих організацій. Теоретична і практична розробка соціально - психологічних функцій цих організацій відбувається завдяки широкій практиці й дослідженням у соціальній галузі. Але їх ще мало і вони не стали надбанням громадськості, лідерів дитячого руху, вихователів, організаторів. Наше дослідження і багаторічний практичний досвід роботи дають змогу зробити деякі висновки відносно розглянутої теми.
       1. Дитячі громадські організації - це соціальні форми взаємодії суспільства й особистості, які визнані у світі, в нашій державі. Склалося позитивне ставлення до всієї різноманітності форм організацій. Перш за все це відбулося завдяки успіхам кожній з них у напрямках "соціалізації" особистості, активної участі у вирішенні проблем суспільства. Але тільки набувають сили й розвитку форми підтримки дитячих громадських організацій. Тому багато з них ще не розкрили свого виховного потенціалу, дійсних можливостей та перспектив діяльності.
       2. Дитячі громадські організації виконують важливі соціально - психологічні функції у суспільстві, а саме:
       - захищають права дитини відповідно до Хартії, формують умови їх реального втілення в оточуючому житті. Це спрямовує суспільство на більш поважливе ставлення до прав дитини, створює позитивні тенденції в політиці держави до молоді й дітей. Започатковані програми державного рівня доповнюються програмами самих організацій, які, звичайно, більш конкретні та різноманітні;
       - виховують особистість, яка володіє досвідом громадських дій, громадського спілкування, має позицію громадянина, патріота. Цим вирішується одна з провідних проблем майбутнього в житті особистості: що і як від соціального досвіду поколінь вона прийняла до себе і передасть іншим;
       - психологічно підтримують особистість в самий складний час її перших соціальних стосунків з оточенням. Спрямовують її потреби, інтереси та потяги до соціально - значимих норм, правил соціальної гри, психологічної ситуації;
       - проводять видповідну роботу у суспільстві по створенню позитивної громадської думки, зацівленого ставлення до діяльності організації, знаходять напрямки корисних дій разом з дорослими, відновлюють зв'язок поколінь у суспільстві;
       - впливають на розвиток унікальних особливостей кожної дитини, що формує потенціал якісних змін у суспільстві, закладає прогресивні рухи для технологічних, наукових, культурних та інших революцій майбутнього;
       - суттєво перешкоджають відновленню негативного асоціального досвіду, який, на жаль, існує в соціальному середовищі. Складає головну противагу неформальним злочинним угрупуванням, ставить надійну перешкоду на шляху до серця дітей негативним звичкам, діям; - виховує толерантність у спілкуванні дітей з різних організацій, що є запорукою громадянського миру й злагоди у суспільстві майбутнього. Навіть ці шість соціально - психологічних функцій достатньо переконливо свідчать про важливість розглянутої теми.
      Дослідження можуть поширюватись на кожну з перерахованих функцій. Звичайно, потреба в них існує давно й актуальність постійна.